beta
26l.mobi
Нік:
Пароль:
Запомніць  
 
Мой профіль: Профіль · Налады · Пошта · Гасцявая кніга · Сябры · Чорны спіс · Запісная кніжка · Адрасная кніга
Зносіны: Пачатак · Форумы · Дзённікі · Клубы · фотаальбом · Знаёмствы · Карыстальнікі
Забавы: Конкурс прыгажосці
Карыснае: Смайлікі · Аватары
Мой дзённік
Мае каменарыі
Закладкі
Цытатнік

Стужка дзённікаў
Выпадковы дзённік
Выпадковы запіс

  1, 2   Наступ.
Аўтар дзённіка:
Воно_є


 Профіль
 Асабістае паведамленне
 Гасцявая кніга

Пятніца, 22 Жніўня 2008 Года
19:24   Дадаць запіс у цытатнік 
 
 
За... бало все навколо. Пластмасовий світ, такі ж люди. Нічого натурального. Лиш ти, як долб...йоб з надією на справжність. А її нема і можі й не було. Херня фантазії, це породження збоченої уяви відірваної від світу на всі 100 відсотків. Мене сьгодні цілий вечір переконували стати сукою і ...бати на інших, бо треба жити задля себе, і задоволення власного Его. Х..ня, я й не таке слухав, та зі своєї стежки не зійде. Але цей світ синтетики мене знищить. А мені по...уй. Бо я буду завжди правий
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 28  (25 жнів. 2008 15:23)
  1, 2, 3  

Серада, 13 Жніўня 2008 Года
18:18   Дадаць запіс у цытатнік 
 
 
Кожному в світі відводиться своя роль. І ця роль передбачена для людини ще з моменту зачаття. Я не фаталіст, але ця роль формується починаючи з того, хто батьки дитини, як вони її виховають, що заборонятимуть, а що дозволятимуть. Як вони реагуватимуть на поведінку дітей, чи взагалі не реагуватимуть.
Та все ж є ще щось. Щось, що веде нас по житті. Чому одним везе, інші невдахи. Одні завжди веселі, інші похмурі.
Цікаво яким є рецепт нашого життя?
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 3  (01 каст. 2008 12:35)

Серада, 06 Жніўня 2008 Года
07:16   Дадаць запіс у цытатнік 
 
 
Ех, життє

Чи можна жити не знаючи, що чекає тебе завтра, чи може так і треба жити? Бо яка перспектива може бути, коли щодня одне і те ж, коли наступний день нічим не відрізняється від попереднього. Чи так і має бути, бо так живуть всі, чи може варто спуститися на землю, і тоді не все виглядатиме таким одноманітним, випливуть деталі, які відрізняють один день від іншого. А чи сидіти там, бо вище сидиш - далі бачиш. А для чого дивитися в далечінь, так же ж можна й носа розбити зашпонтавшись об буденність. Де ж та золота середина?
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 12  (13 жнів. 2008 05:18)
  1, 2  

Серада, 30 Ліпеня 2008 Года
17:20   Дадаць запіс у цытатнік 
 
 
Чи може закінчитися життя ще задовго до смерті?
Чи може мертвий бути соціально активнішим ніж живий?
Коли людина прощається з мрією це мабуть і є кінцем її життя і тоді починається млосне існування. Існування без мети гірше смерті, бо тим самим людина своїм існуванням наганяє зневіру на навколишніх.
Мертвих хоронять не через традиції, а для того, щоб захиститися від них, від негативних проявів смерті тіла.
Може так само треба ізолювати й тих, хто більше не живе, а лише існує, щоб вони не несли в світ заразу смерті - зневіру
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 19  (01 жнів. 2008 13:42)
  1, 2  

Пятніца, 11 Ліпеня 2008 Года
19:51   Дадаць запіс у цытатнік 
 
 
Коли ти нічого не чекаєш, коли тебе нічого не турбує, коли в тебе більше нема причини сумувати... Може ти себе обманюєш?
А може так і має бути?
Яка наша природа: переживання чи безтурботність?
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 8  (16 ліп. 2008 12:38)

Серада, 25 Чэрвеня 2008 Года
08:34   Дадаць запіс у цытатнік 
 
 
Мене нічого не турбує, то на душі якийсь неспокій. Неспокій від того, що як так може бути, що мені все пофіг?
Колись так, а тепер я вже не вірю собі, своїм відчуттям і почуттям.
Я загнав себе в глухий кут.
Треба все змінувати.
Як повернути наївність?
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 20  (27 чэр. 2008 12:52)
  1, 2  

Панядзелак, 23 Чэрвеня 2008 Года
20:13   Дадаць запіс у цытатнік 
 
 
Яку частину проблем ми створюємо самі для себе, створюємо для того, щоб їх героїчно вирішувати, чи для самобичування?
Але приходить справжня, ненадумана проблема, ми мобілізуємо всі наші ресурси для вирішення цієї проблеми.
Принаймі так у мене.
Мабуть всі проблеми від того, що в мене забагато вільного часу, який я спрямовую чомусь у диструктивне русло.
Ось, причину проблем я знайшов, залишається її усунути, чи просто створити нову проблему. Просто замкнуте коло якесь виходить.
Не можна дозволяти мозку працювати без навантаження, бо він просто починає вигадувати заняття для себе
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 29  (24 чэр. 2008 17:21)
  1, 2, 3  

Нядзеля, 22 Чэрвеня 2008 Года
15:58   Дадаць запіс у цытатнік 
 
Вперед 
По ідеї в кожної людини має бути ціль в житті, та точка, до якої ця людина прагне, яка є провідною у повсякденному житті людини. Якщо є ціль, то є й стимул її досягнути, старатися і мріяти.
Але якось так ся склало, що в мене не лише цілі в житті немає, але я й не знаю, що це і навіщо воно мені здалося. Звісно, часто задумовуєшся: ну живеш ти, а для чого, чому? Мабуть ціллю мого життя є знайти відповіді на ту незліченну кількість питань, які крутяться в моїй голові.
І я їх шукаю
Може колись і ціль життя знайду icon_biggrin.gif
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 8  (24 чэр. 2008 07:44)

Панядзелак, 16 Чэрвеня 2008 Года
17:22   Дадаць запіс у цытатнік 
 
 
В голові нав’язливо крутиться одна думка.

Чому частину жінок в чоловіках в першу чаргу цікавить матеріальне забезпечення. Так, це зрозуміло, що той, хто забезпечений зможе утримати жінку і її дітей, але чи завжди таке мислення реалізується в реальному житті.
Чи забезпечені одинокі люди не стають егоїстами, які вважають, що всі оточуючі їх жінки бачать в них лише гроші.
Знаю, що це примітивний виклад проблеми. Може мені здається, але це особливо стосується тих дівчат, які не вийшли заміж до часу, коли їх ровесниці вже є матерями.
Питання в тому, чи ці жінки такі перебірливі, що їм ніхто не підходить, чи просто чоловіки відчувають таких жінок?
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 20  (24 ліп. 2008 09:36)
  1, 2  

Серада, 11 Чэрвеня 2008 Года
10:23   Дадаць запіс у цытатнік 
 
Чорна діра 
Внутрішня порожнеча породжує порожнечу довкола, поглинаючи все, що нас оточує, всі речі, людей, ідеї. Коли стає порожньо в душі, ми намаємося її чимось заповнити, а вона як бездонна прірва поглинає все і не скаже тобі ні "дякую", ані "пішов ти". Це лякає оточуючих: дивитися в порожнечу, в них з’являється страх, що вони проваляться туди і вже ніколи звідти не виберуться. Тому вони втікають від тебе, як від прокаженого, а тобі стає ще порожніше.
Не втікайте!
 

Дадаць каментарый Каментарыі: 17  (12 чэр. 2008 06:57)
  1, 2  

  1, 2   Наступ.

© 2007-2012 26l.mobi Abuse
Desktop Version
Հայերեն · Беларуская · Nederlands · English · Français · ქართული · Deutsch · Lietuvių · Русский · Українська ·